Трішки ностальгії.
Як сказав мій друг "чим доросліші ми є, тим швидше здається час біжить"
Насправді дійсно так відчувається. В дитинстві ті канікули такі довгі були. Хотілося бути дорослою, бо вони ж такі круті. Зараз би залюбки повернути ті часи. Так можливо жили бідно, не мали він знати які фрукти,але і люди були простіші.
Я хочу вернутися назад до тих людей яких не можу більше обійняти, не можу почути голос,побачити усмішку....це ностальгія за рідними, не за часам в яких жили, ні. За тими кого забрали небеса. До яких горнулася будучи маленькою. За бабусиними співами, обіймами. За дідусевими казками, розповідями. За простотою тих людей які вчили любити цей світ. За тими хто завжди казав"Не дай Боже щоб ти дізналася, що таке війна,голод, і втрата рідних". Боляче бо розумію, що тепер ми будем цим поколінням,яке буде просити Бога чи когось ще (хто в кого вірить) щоб наші рідні,діти і внуки не знали про війну. Не таким я собі в дитинстві уявляла майбутнє України і моїх дітей......
Вибачте що забагато написала,просто навіть не знаю