Хорошая практика для длительных сессий , использовать нижнего как предмет интерьера это больше про выдержку и терпение , тренировка дисциплины . Не унижения .

Деперсоналізація зовсім не завжди є практикою приниження. Як простий приклад – pet-play, про який ви згадали. Він не завжди пов’язаний із приниженням. Можу й інші навести - але, намагаюся все ж навчитися коротко відповідати.
Ще один важливий момент: якщо сабмісив сам обирає деперсоналізацію, це є актом чого? Вірно волевиявлення. Тобто він не повністю втрачає контроль, а лише частково, та на певний проміжок часу передає його іншій особі (домінанту). Це не повна втрата влади над собою.
«Домінант доводить свою владу до межі» (с). Як я сьогодні згадував у публікації нашої колежанки Майї ібн Олегівни, будь-яка влада домінанта, обмежена згодою сабмісіва. Навіть у повному підкоренні, формату 24/7, існують певні межі, встановлені попередніми домовленостями. Тому ваше твердження про "абсолютну владу" - yes but, actually -no. It's not. Гарно сидимо. Душевно, тож продовжимо.
Щодо вашого твердження про «зміну звичної соціальної ролі» та «образ, що прижився в очах суспільства» (с). Соціальна роль, як зрозуміло з самого терміна «соціальна», існує в суспільстві, а не в бдсм-і. Тимчасова роль, зокрема деперсоналізація чи будь-яка інша форма підкорення, не змінює соціального статусу людини.
Окрім цього, людина не може стати «неживим предметом» у прямому сенсі цього слова. Вона може імітувати таку роль, але не перетворитися на предмет буквально. Тому повна деперсоналізація – це умовна концепція, а не буквальний стан. Отже, хоча ви описуєте деперсоналізацію як "повну втрату контролю" та особистості, насправді це все одно взаємодія між двома людьми, які мають чітко визначені ролі та заздалегідь узгоджені межі. То й таке. Гра, на любителя, але не більше того.

Пет-плей - Не Деперсонализация. Это один из видов энимал игр. Лошадки, кошечки, собачки, лисички,хорьки,скунсы....это либо выход анималистической суб- сущности на первый план, либо воплощение в тотемную суб- часть личности, Но всегда с сохранением индивидуальности личности. Даже в роли животного.
Сложно такую трансформацию отнести к деперсонализации. Скорее всего это спуск к генетической рептилии с целью краткосрочного отказа от диктатуры социума,и его фильтров.
Поразительно как изменяются физические, психологические и физиологические, проявления до,во время,и после энимал-плея. Контраст просто зашкаливает.
ДП, такого эффекта, не даёт , по причине того что задействованы совсем иные структуры, чем при A-p.
Полная деперсонализация не концепция,при некоторых условиях,а действительно Состояние. Ввести,в которое, достаточно сложно но возможно. Вопрос в выходе. Точнее в выводе из этого состояния. На выходе можно и олигофрена получить,и частичную амнезию заполучить, и "потерять"личность в дебрях субличностей, а можно и гения разбудить.
Бывает и такое.

Та ок. Проте, чи не можна використовувати пет-плей як спосіб уникнення власної ідентичності, якщо відчуваюється емоційне вигорання, чи стрес або симптоми деперсоналізаційного розладу? Як варіант?
Так чи інакше, у мене немає теплих відчуттів до пет-плею та енімал-ігор, як і майже жодного відповідного досвіду в цій практиці. Один раз, як то кажуть... На щастя. То ж не поділяю захоплення щодо неї. Тому, можливо, я помилявся в цьому фрагментв відповіді, власне, як і автор поста.
Не помиляються лише ті, хто нічого не робить. Буває.