Є така штука, як "бігова доріжка щастя", в психології її називають гедоністичною біговою доріжкою або лабіринтом. Це коли ти думаєш: "От куплю цю штуку/отримаю це/зроблю те - і буду щасливий!". І спочатку так і є, кайфуєш. Але потім звикаєш, і вже не так радісно, хочеться чогось нового, щоб знову відчути той самий вау-ефект. І так по колу, ніби біжиш на доріжці, а фінішу нема.


Я багато разів стикалася з цим у своєму житті, причому у різних його сферах. Дуже часто це трапляється у роботі. Ось ти хочеш отримати якусь роботу з високою зарплатнею, та багато витрачаєш часу на вивчення інформації, потім на проходження співбесід та тестувань. Врешті-решт ти отримуєш цю роботу та деякий час насолоджуєшся тим, що непогано заробляєш і досяг своєї мети.


Пройшов рік, як я працюю на теперішній роботі. В мене є офіційне працевлаштування та непогана зарплатня, а також соціальні гарантії. Та щастя більше не стало. Якщо відверто, то я набагато краще себе почувала, працюючи на фрілансі та заробляючи в кілька разів менше. Головна перевага була в тому, що в мене було більше часу на себе та сім'ю.


Щоб з цього вирватися, головне - не зациклюватись на речах. Класно, коли щось купуєш, але справжнє задоволення приносять враження - поїздка кудись, зустріч з друзями, нове хобі. Ще круто бути вдячним за те, що вже маєш. Просто зупинись на хвилинку і подумай: "Блін, а в мене ж вже є стільки всього хорошого!".


Ну і не забувай про близьких, бо справжнє щастя - воно часто в простих речах і в людях поруч. Не женися постійно за чимось більшим, навчись кайфувати від того, що є тут і зараз. Отаке. 😊


Це стосується не лише звичайного життя, але й Теми. Бо на перших порах люди не можуть насититися одне одним. Вони намагаються за одну сесію спробувати одразу все. Найкращий спосіб - нікуди не поспішати і вводити нові практики дозовано. Ну і так, якщо ви втомилися, то робіть перерви, занурюючись у ванільне життя.