Прийшов час розповісти трохи і про це.


Перші прояви своєї сексуальності (саме як жінки) я почала відчувати, коли мені було 7-8 років. Знаєте, як це, коли уявляєш, яким/якою ти будеш, коли виростеш? Так от, я уявляла себе у дуже красивому костюмі небесно-блакитного кольору, у спідниці-олівці. І в туфлях на підборах у тон до костюма. Звісно, що я нікому тоді не розповідала про це, бо в Радянському Союзі "не було сексу", а тема трансгендерності взагалі не існувала.


Більше назовні ідентичність стала вириватися на етапі статевого дозрівання, і тоді я брала мамині речі (вибач, мамо!).


Коли я вже у зрілому віці знайшла в інтернеті інформацію щодо трансгендерності, все стало більш зрозуміло, але не стало простіше.


Довгий час я жила, ховаючись, намагаючись відкритися близьким (з різною ступінню успішності). Нарешті прийняла себе і на початку 2022 почала перехід, який мусила зупинити через початок повномасштабного вторгнення росії та військову службу.
На жаль, армія — не саме комфортне місце для переходу.


Вже після звільнення та певного часу, проведеного з сім'єю, було прийняте рішення про повернення до переходу, і це спричинило розрив. Моя дружина не захотіла мене підтримувати. Що ж, її теж можна зрозуміти.


Тож тепер я мешкаю окремо, займаюся собою і своїм вдосконаленням.
А всім, хто зараз розмірковує про те, чи варто змінюватися, раджу все зважити і не затягувати перехід. Бо з кожним роком його зробити все важче.


В якості ілюстрації наводжу згенеровані АІ-зображення, зроблені за моїми описами, наскільки я пам'ятаю свої уявлення з тих часів.


—


Бот знайомств https://t.me/lfetlink_bot