Дякую за фото і весняний настрій — виглядає справді круто! Але трохи не погоджусь із тим, що це «японська сакура». Насправді, ці дерева ростуть не тільки в Японії — Китай, Корея, Гімалаї теж мають до них стосунок. Більше того, саме в Китаї почали виводити перші декоративні сорти ще до того, як японці зробили сакуру своєю візитівкою.До речі, те, що росте у нас — в Ужгороді, Харкові та інших містах — це вже адаптовані європейські гібриди, часто завезені з Чехословаччини ще в минулому столітті. Красиво? Безперечно. Але до справжньої японської сакури вони мають приблизно стільки ж, скільки...Ем... наші маршрутні Богдани до токійського метро. Сакура у японській культурі — це не просто дерево, а символ краси, що швидко минає. Цвітіння триває лічені дні, і саме ця недовговічність додає особливого сенсу: нічого не триває вічно, і саме тому варте уваги тут і зараз.А от згадка про шибарі — колись я бачив кілька світлин, де наша відома майстриня шибарі унд кінбаку робила підвіс дівчинки на гілках цвімучої сакури в компанії однодумців, ну й інших людей, що прийшли до парку подивитися на цвітіння сакури. Виглядало ефектно— але особисто в мене негативне ставлення до подібних публічних перформансів. Хоч із шибарі, хоч із флагеляцією, хоч із чимось кінковим іще. Весна, звісно, надихає, але центральний парк, або ботанічний сад. Знову ж таки — на мою консервативну думку — це трохи не той майданчик, де варто демонструвати свої вміння з мотузками.
У будь-якому разі, настрій ви точно задали. Хай кожен знаходить свою весну — тільки бажано без перформансів в публічному просторі серед людей що на таке випадково не натрапили. І нехай краса, навіть якщо вона й минає, залишає по собі приємне враження, а не виклик патрульної поліції з усіма наслідками.