Люблю, коли мої партнери по іграм залишають свої відгуки про практику. Поперше, це дає зворотній зв’язок, можливість вдосконалювати впливи, а на додачу, дозволяє повернутися трохи у те саме відчуття контролю та влади над нижньою або нижнім партнером.


https://t.me/lgbtqAZ/941


Отже, ловіть перекладений з польської текст ©
ClayThatWoke:

—


Моє перше зіткнення з муміфікацією у БДСМ – це якесь випадкове фото на якомусь тумблеровому блозі, напевно, у 2012 році. Воно запало мені в пам’ять, бо коли я почала займатися БДСМ дванадцять років потому, саме муміфікація була тією дивною річчю, яку я хотіла спробувати, яка мене захоплювала і водночас викликала побоювання.


Задоволення від муміфікації стретч-плівкою для мене полягає і в компресії всього тіла, і в знерухомленні, у безвільності, і в радикальній вразливості перед людиною, яка це робить (я обираю людей, яким довіряю і які навряд чи зловживатимуть цим довір’ям, але ж теоретично завжди могли б). Мені подобається як сенсорна депривація (затички у вуха, зав’язані очі, кляп), так і посилені стимули, коли тіло знерухомлене: тепло-холод, ігри з ванд-вондом, натиск на тіло, тимчасове обмеження дихання. Мене страшенно зачіпає те, що робить зі мною муміфікація: ці кількасекундні напади паніки (чи щось подібне), те, як швидко я починаю пітніти і нагріватися, тремтіння від холоду після розрізання плівки – жахливо, страшно, обожнюю.


Це настільки захопливо, що коли випала нагода відвідати воркшоп з муміфікації (чудова демонстрація-лекція Ригора!), я взяла в ньому участь, щоб навчитися давати цей досвід іншим (і в мене є нотатки!), не тільки для того, щоб знати, на що погоджуюся і що може піти не так. Я також мала можливість провести таку сесію для кількох людей (більше ніколи не візьмуся за це без безпечних ножиць). І це дуже потішило моє его, коли знайомий запитав мене, на що звернути увагу.


Нещодавно я також мала змогу спробувати інший вид муміфікації, а саме муміфікацію стретч-плівкою з підвішуванням. Я була моделлю Frau Kink під час показу у Glory Hole. Показ був короткий, якихось 15 хвилин загалом, тож я не встигла відчути тих більш дискомфортних відчуттів. Підвішування робилося так, що мені потрібно було зігнутися під кутом 90 градусів, спиною паралельно підвішеній балці, і тоді Frau Kink обмотала плівкою мій торс до балки. Потім вона обмотала спочатку одну підняту ногу, потім іншу... і тоді я змогла покластися, спертися на плівку, трохи якби лежала в гамаку на животі. Найприємніше було, коли FK розгойдувала балку: відчуття, як на гойдалці, сп’яніння, ейфорія, з закритими очима легко було повірити, що я лечу в повітрі (ніби загубила десь свої 75 кілограмів). Той вибух сміху – це була я.
(Дякую Frau Kink за цей неймовірний досвід).


Звичайно, скоро спробую й інші варіанти муміфікації: мені цікаво випробувати бинти або тканину, щоб зобразити єгипетську мумію. З власного досвіду: на голову добре підходить когезивний бинт (той, що липне сам до себе), але будьте обережні, бо ветеринарний бинт просочений чимось гірким (щоб тварини його не знімали). Трохи менше, ніж раніше, боюся плівки на голові, але це здебільшого результат тренувань із затримкою дихання.


Туторіали, за якими я вчилася основам:


- *Mummification Bondage Master Guide – Learn How to Wrap Safely*
- *BDSM Scenes Step by Step: Saran Wrap Mummification*
(посилання доступні в каналі ТГ)