Сподіваюсь, настануть такі часи, коли люди зможуть бути самими собою, не боячись осуду чи непорозумінь. Для прикладу, ексгібіціоністи — це не просто люди, які прагнуть привернути увагу, це вираз індивідуальності, свободи і сміливості бути на виду. Їхня мета — не лише збуджувати або шокувати, це про свободу бути собою, без жодних бар'єрів чи умовностей. І коли люди можуть відкрито демонструвати свою справжню сутність, це вже маленька перемога для всього суспільства.
Ці часи вже поступово настають у багатьох частинах світу. Все починається з прийняття — себе, інших, різноманіття поглядів і життєвих виборів. І творчість не має меж: вона не підкоряється ні статі, ні застарілим моральним нормам, ні очікуванням суспільства. Ексгібіціоністи, як і всі інші, мають право виражати себе, носити те, що вони хочуть, і робити це без жодних обмежень, навіть якщо їхні вибори виглядають абсурдними чи неприязно для когось. Як і для сісі-дівчаток, їхнє тіло — це полотно для самовираження, місце, де кожен може бути собою без страху бути непонятым або осудженим.
Коли ексгібіціоністи можуть відкрито демонструвати свою ідентичність, носити на собі що завгодно — від старих шкарпеток до пластикових капелюхів, — це вже маленька перемога для кожного, хто бореться за право бути вільним. У світі, де переважають стереотипи і обмеження, саме ці «абсурдні» вчинки можуть стати сигналом до зміни у суспільстві, яке нарешті навчиться приймати різноманіття і творчість без жодних обмежень.