Після багатьох спроб знайти партнера я, здається, зупинилась. Не втомилась — просто залишила надію. Надії збавтесь, як сюди ступили — так і я.


Я більше не шукаю. Не прагну. Не чекаю. Хочу просто живого спілкування. Без тиску, без вимог, без хворобливих очікувань.


До дідька тих "домів", які навіть мого імені не запитали, але вже чекають покори. Я ж ще не бачила тебе. Як я можу довіряти?


Навіть відьма, перш ніж продати душу, викликає демона, говорить із ним, підписує контракт. А тут — "встань на коліна" в перших же повідомленнях. Смішно. І сумно.


Я не роль. Я людина. Якщо ти це не відчуваєш — нам точно не по дорозі.