Їй було сім — або двадцять сім, бо в Сфері час існував лише у формі кольору. В той день — колір був сливово-тривожний. Майя сиділа під столом у бабусиній кухні, серед ароматів перцю, молока і старих речень, що вже ні до кого не зверталися. Її пальці обережно торкались порваного килима, немов шукали пароль до реальності.
Тоді увійшла Вона — Тітка Безіменна. Вона пахла далекою поїздкою і плітками, що забули бути веселими. Присіла біля Майї, поклала...