Ух ах ох! Знову я буду поганим поліцейським!
Майє, ти серйозно питаєш: «наскільки комфортний цей підвіс?» — і робиш вигляд, ніби це якесь технічне питання. Пісець. Ти просто хочеш, щоб хтось щось сказав. Будь-що. Бо це питання — як і багато схожих раніше — абсолютно пусте. Комфорт — це не вузли й не красива фоточка. Це про тіло. І про те, що воно реально відчуває. А цього по картинці не побачить ніхто.
Навіть найкрутіший ріґер, із досвідом «стільки не живуть», не скаже, як було моделі. Він може побачити по фото чи навіть зі сторони, що вузли рівні, натяг нормальний. Але він не вгадає, чи німіє там нога, чи мотузка не пережимає нерв, чи модель не в шоці — бо він не всередині цього тіла. І ти це прекрасно розумієш. Ну або мав би.
Взагалі, мені б цікаво було подивитися на реакцію того майстра, ріґера, Леді, тощо на твоє питання: «Ну, розкажи, як мені зручно було в підвісі?» І крім розгубленого погляду й відповіді на кшталт: «Друже, ти йобнутий на всю макітру», іншої відповіді я й не уявляю. Але то таке.
Тобто ти питаєш не для того, щоб дізнатись щось нове, а щоб про тебе поговорили. Щоб з’явилась активність у коментах, щоб хтось зреагував. І виглядає це, чесно, не як цікавість, а як типове «хвалите меня, хвалите». Бо користі з цього питання й багатьох попередніх, що ти ставив — нуль. Воно тільки створює ілюзію, ніби хтось може ззовні вгадати, як почувалась модель. Спойлер для неадекватних, хто можливо це читає: ніт, не може. Тепер трохи конкретики по пунктах, щодо індивідуальності сприйняття мотузок, при дзеркальних системаз обвязок, а отже, недолугості питань, зведення відчуттів до певного абсолюту. Бо гуляємо по повній програмі:
1. Вік
Від нього, друже, не втечеш. Молоді — витриваліші. Старші — вже не ті судини, не та гнучкість. Один і той самий підвіс може бути або медитацією, або проблемою, можливо навіть травмою. Чим старша людина, тим уважніше потрібно підходити до вибору навантаження та тривалості підвісу. А ще — повільніше відновлення і вище ризик запізнілих болів або синців, тощо.
2. Стать
У жінок чутливі груди (не плутай із сосками), у чоловіків — інші зони тиску. Реакція на мотузку різна, бо анатомія — як би це дивно не звучало — різна. Хоч натягай панчохи й перуку, хоч не натягай. У жінок чутливість до натягу в грудях і зоні таза вища, у чоловіків — в області паху, ребер, сонячного сплетіння. Те, що одному "ні про що", іншому може давати сильний дискомфорт.
3. Здоров’я
Варикоз (ну, ти в курсі), грижі, хребет, невралгії. Є ті, кому навіть статична обв’язка тисне на нервові закінчення й спричиняє сильний біль. І цього не видно зі сторони. До того ж, багато людей самі не знають про свої проблеми — поки не опиняються в підвісі, після чого починають шукати ортопеда.
4. Психіка
Можна технічно все зробити правильно, а людина ловить тригери. Стрес, тривога, невпевненість — і вуаля, вже не до краси, не до задоволення. Деякі навіть впадають у стан ступору або дисоціації, і ззовні це виглядає "мирно", а насправді — це панічний напад із "замороженням". Хто хтось раз відчував подвбне- зрозуміє.
5. Досвід
Новачки часто терплять, бо не знають, як має бути. А досвідчені одразу кажуть, якщо щось не так. Але знову ж таки — це видно тільки в процесі, а не на фото. Новенький мовчить, бо думає, що "нормально", бо "мабуть, так і має бути", а потім маємо — відбиті нерви або відбиту психіку.
Крім того, це досиамнннай, але сумний факт, чому навіть при публічному виступі деяким ріггераи важко дізнатися про відчуття)комфорт моделі. Все просто: дуже часто моделі мовчать. Навіть якщо боляче. Навіть якщо реально не ок. Бо незручно сказати. Бо «не хочу образити ріґера». Бо він, а ще вірогідніше ВОНа, може мене замінити, на більш молодого, гнучкого, здорового, тощо.. А якщо ще й підвіс публічний — то взагалі: краще потерпіти, ніж здатися «некомпетентною». І потім із цим болем ходити. С фоткпмт все більш цікавіше: фоточка— нібито все шикарно. Особливо якщо фотосесія — ідеальний кадр знімається дорогою ціною. Модель не хоче "зіпсувати процес". Але здоров’я — не реквізит. Його не заміниш. І це не той варіант, коли "мистецтво вимагає жертв"
То ж виглядає, може, й красиво. Але що там насправді — знає тільки людина, яка в мотузках. Уся решта — гадання на кавовій гущі. Тому, друже, не треба тут грати в «мені цікава думка спільноти». Бо виглядає це не як пошук істини, а як намагання вкотре стати центром уваги. І якщо вже так хочеться реакцій — просто скажи: «мені не вистачає уваги». Це буде чесніше. І навіть симпатичніше, ніж оця вся вистава під виглядом серйозного питання. I.m.h.o.
Ну, чисто за особисті фото -лайк. Попередня обв'язка мені більше сподобалася. З точки зору естетики.
Ух ах ох! Знову я буду поганим поліцейським!
Майє, ти серйозно питаєш: «наскільки комфортний цей підвіс?» — і робиш вигляд, ніби це якесь технічне питання. Пісець. Ти просто хочеш, щоб хтось щось сказав. Будь-що. Бо це питання — як і багато схожих раніше — абсолютно пусте. Комфорт — це не вузли й не красива фоточка. Це про тіло. І про те, що воно реально відчуває. А цього по картинці не побачить ніхто.
Навіть найкрутіший ріґер, із досвідом «стільки не живуть», не скаже, як було моделі. Він може побачити по фото чи навіть зі сторони, що вузли рівні, натяг нормальний. Але він не вгадає, чи німіє там нога, чи мотузка не пережимає нерв, чи модель не в шоці — бо він не всередині цього тіла. І ти це прекрасно розумієш. Ну або мав би.
Взагалі, мені б цікаво було подивитися на реакцію того майстра, ріґера, Леді, тощо на твоє питання: «Ну, розкажи, як мені зручно було в підвісі?» І крім розгубленого погляду й відповіді на кшталт: «Друже, ти йобнутий на всю макітру», іншої відповіді я й не уявляю. Але то таке.
Тобто ти питаєш не для того, щоб дізнатись щось нове, а щоб про тебе поговорили. Щоб з’явилась активність у коментах, щоб хтось зреагував. І виглядає це, чесно, не як цікавість, а як типове «хвалите меня, хвалите». Бо користі з цього питання й багатьох попередніх, що ти ставив — нуль. Воно тільки створює ілюзію, ніби хтось може ззовні вгадати, як почувалась модель. Спойлер для неадекватних, хто можливо це читає: ніт, не може. Тепер трохи конкретики по пунктах, щодо індивідуальності сприйняття мотузок, при дзеркальних системаз обвязок, а отже, недолугості питань, зведення відчуттів до певного абсолюту. Бо гуляємо по повній програмі:
1. Вік
Від нього, друже, не втечеш. Молоді — витриваліші. Старші — вже не ті судини, не та гнучкість. Один і той самий підвіс може бути або медитацією, або проблемою, можливо навіть травмою. Чим старша людина, тим уважніше потрібно підходити до вибору навантаження та тривалості підвісу. А ще — повільніше відновлення і вище ризик запізнілих болів або синців, тощо.
2. Стать
У жінок чутливі груди (не плутай із сосками), у чоловіків — інші зони тиску. Реакція на мотузку різна, бо анатомія — як би це дивно не звучало — різна. Хоч натягай панчохи й перуку, хоч не натягай. У жінок чутливість до натягу в грудях і зоні таза вища, у чоловіків — в області паху, ребер, сонячного сплетіння. Те, що одному "ні про що", іншому може давати сильний дискомфорт.
3. Здоров’я
Варикоз (ну, ти в курсі), грижі, хребет, невралгії. Є ті, кому навіть статична обв’язка тисне на нервові закінчення й спричиняє сильний біль. І цього не видно зі сторони. До того ж, багато людей самі не знають про свої проблеми — поки не опиняються в підвісі, після чого починають шукати ортопеда.
4. Психіка
Можна технічно все зробити правильно, а людина ловить тригери. Стрес, тривога, невпевненість — і вуаля, вже не до краси, не до задоволення. Деякі навіть впадають у стан ступору або дисоціації, і ззовні це виглядає "мирно", а насправді — це панічний напад із "замороженням". Хто хтось раз відчував подвбне- зрозуміє.
5. Досвід
Новачки часто терплять, бо не знають, як має бути. А досвідчені одразу кажуть, якщо щось не так. Але знову ж таки — це видно тільки в процесі, а не на фото. Новенький мовчить, бо думає, що "нормально", бо "мабуть, так і має бути", а потім маємо — відбиті нерви або відбиту психіку.
Крім того, це досиамнннай, але сумний факт, чому навіть при публічному виступі деяким ріггераи важко дізнатися про відчуття)комфорт моделі. Все просто: дуже часто моделі мовчать. Навіть якщо боляче. Навіть якщо реально не ок. Бо незручно сказати. Бо «не хочу образити ріґера». Бо він, а ще вірогідніше ВОНа, може мене замінити, на більш молодого, гнучкого, здорового, тощо.. А якщо ще й підвіс публічний — то взагалі: краще потерпіти, ніж здатися «некомпетентною». І потім із цим болем ходити. С фоткпмт все більш цікавіше: фоточка— нібито все шикарно. Особливо якщо фотосесія — ідеальний кадр знімається дорогою ціною. Модель не хоче "зіпсувати процес". Але здоров’я — не реквізит. Його не заміниш. І це не той варіант, коли "мистецтво вимагає жертв"
То ж виглядає, може, й красиво. Але що там насправді — знає тільки людина, яка в мотузках. Уся решта — гадання на кавовій гущі. Тому, друже, не треба тут грати в «мені цікава думка спільноти». Бо виглядає це не як пошук істини, а як намагання вкотре стати центром уваги. І якщо вже так хочеться реакцій — просто скажи: «мені не вистачає уваги». Це буде чесніше. І навіть симпатичніше, ніж оця вся вистава під виглядом серйозного питання. I.m.h.o.
Ну, чисто за особисті фото -лайк. Попередня обв'язка мені більше сподобалася. З точки зору естетики.