Майя, скажи чесно — ти реально думаєш, що твої батьки зрадіють, коли ти скажеш: “Мені подобається жіночий одяг, я — Майя, і, так, хочу жити як жінка”? Вони що, опрокинуть келих шампанського? Ну ти ж спитав? То принаймні дай відповідь собі. У нашій країні навіть за рожевий манікюр на хлопцеві можуть відгамселити ногами по нирках. Підтримка? Та яка там підтримка. У кращому випадку — ігнор. У гіршому — насилля, вигнання з дому або психіатр.
А якщо подивитись далі — в ісламських країнах, де за гомосексуальність ще й валунами по стінці розмажуть, то про трансгендерність навіть згадувати страшно. Там не буде “мам, тату, я така” — буде кінець. І крапка.
А в Америці, яку всі люблять закидати в «лівацькості»? Хоча вибори Трампа показали, що це зовсім не так, і реальність — набагато жорсткіша. Де Ніро — так, підтримав дитину. Молодець? Можливо. Але це одиничний випадок. Це не “от як усі там”. Це “от один такий”. Бо більшість батьків на таке просто не здатні.
ВОсь інший прикладтвідт йобнутого фашиста Маска. Його син Александр змінив стать, став Вівіан, і повністю відмовився від батька. А Маск що? Замість бодай спроби зрозуміти, заявив: «Мого сина вбив вірус толерантності». Для нього д****а просто померла. Замість людини — ідеологічна “лялька”. А потім він почав постити меми про збоченців у своїй соцмережі “X”. Бо в нього дітей як грибів після дощу. Один "паршивий баран", точніше вже "паршива вівця" — не проблема, буде ще троє. Холодна арифметика замість нормальної емоції.
Кевін Сорбо! Та це мій герой був в дитинстві. Геркулес, блін. Я з захватом дивився, як він там монстрів валив у відомому серіалі з дитинства. А Ксена, а Габріель! Я ж в неї закоханий був, серйозно. В Габріель. А тепер цей старий герой нещадно лупить по трансах у твітері, ніби вони реально якісь чудовиська з серіалу.
Чи Кан’є Уест? Проповідує про здорову родину в Х, а сам у підлітковому віці з братом мав оральний секс. Без осуду — його справа, врешті-решт, всі ми не без гріха. Але тоді, чорт забирай, не повчай інших, як їм жити. Не треба цієї показушної моралі від людей, які самі в лайні по шию. Он, Депардьє, котрий Жерар, теж у підлітковому віці орально обслуговував далекобійників. Але він хоч не кричить про традиційні цінності на кожному кроці. Хоча в нього й так вавок вистачає. Згадай лише фото в москальській ушанці, отримання громадянства рашки й любов до путіна (бо там, бач, податки не змушували платити). Але кохання швидко пройшло, коли зрозумів, у якому свинарнику опинився. І що краще платити податки у Франції, ніж жити в лайні без них в рашці
Коротше, коли хтось каже: “Та на Заході всі підтримують!” — покажи Маска. Коли кричать: “Усі знаменитості за свободу ідентичності!” — покажи Сорбо. А коли ще щось мямлять про “прогресивний світ” — просто тикни в Кан’є.
Бо історія з Де Ніро — не знак нового часу. Це просто рідкісний момент, коли батько не здеградував. Один не відмовився. Один не облажався. І саме тому це виглядає як щось велике — бо звичайна людяність сьогодні вже виняток, а не норма.
Ой, забув, відповідаючи на твоє питання, чесно, не знаю. Залежить від багатьох факторів. Маю надію, що не прийдеться мати такого досвіду.