Ну якщо це не табу то чом би і ні

Дякую за відповідь.
Цікаво.
Розумію, жінка принизила словами, зробили щось неправильно, не сподобалося їй.
Висловилася, можливо, хтось сторонній почув.
1. Вам стало соромно, можливо, щось сказали у відповідь жінці.
(Хм… чи будете вважати себе приниженим?)
2. Ви просто промовчали, було соромно, здається, що почервоніло обличчя.
Мовчки пішли.
Чому не сказав у відповідь, стояв, як стовп, поруч знаходилися люди.
От дурак, навіщо так зробив?
Стоп.
Неважливо, через який проміжок часу зрозуміли.
Боже, як було добре, мене принизили, я відчув задоволення.

Майє, твоє питання — ніби з розряду "а якщо людині подобається масаж, то можна її штовхати на вулиці, це ж теж дотик, правильно?"
Відповім: ні, не правильно. Це маніпулятивна логіка, яка ігнорує ключове — контекст, згоду й головне - довіру. Про SSC навіть згадувати соромно. Коли нижній погоджується на приниження — це не значить (в більшості випадків) , що він хоче, щоб його принижували всі підряд і будь-де. Це означає, що він довіряє конкретному домінуючому партнеру, в конкретному місці, в конкретному контексті. Власне там, де є згода. Там, де це безпечно. Де можна сказати стоп. І де до стор слова відносяться серйозно та не проігнорують. Де він/вона/воно— не об’єкт знущання, а учасник гри. А тепер уяви, чи може згадай: ти стоїш у черзі, і якась незнайома жінка каже тобі, що ти виглядаєш дешево й смішно. Тобі приємно? Збудливо? Чи все-таки хочеться "прописати" хвойді по пиці? Оце приблизно така ж різниця між тематичним приниженням і випадковим хамством.
І ще одне. Дуже спрощено. Соціальне приниження — це інше. Воно не обирається. Воно нав’язується, часто систематично з плином років. Воно стирає самооцінку, гідність, втягує у сором, страх, мовчання. Це не фетиш. Це психологічна травма. І коли хтось, наче ти, Майє, навіть теоретично ототожнює це з добровільною еротичною грою — це виглядає як мінімум легковажно, а як максимум — небезпечно.
В свою чергу, публічне приниження — це вже може бути частиною гри, якщо все погоджено. Але теж — не від випадкових людей. Не від друзів. І точно не тоді, коли не просив. Для прикладу: сцена з приниженням перед глядачами на тематичній вечірці — це не те саме, що публічне хамство в метро чи на роботі. Бо в першому випадку все під контролем, попередніми домовленостями, наявними табу і всі це розуміють. А в другому — це банальний тиск і насилля, замасковані під "жарт" або "думку".
Особисто для мене, нижня роль — це не про слабкість і не про приниження від життя. Це про відчуття глибокої довіри до партнера, коли я можу тимчасово скинути контроль і відчути себе по-іншому. Але тільки там, де мені це безпечно. І не від кого попало. Бо нижній — це не об’єкт. Це суб’єкт, який робить свідомий вибір. І саме це, до речі, і є верхній прояв сили. Суб'єктивно.
То відповідь щодо сторонньої особи проста:
Ні, не кайф. Ні, не хочеться. Ні, не плутай.
Ти ж не кажеш людині з фетишем на голки, що його має колоти кожен, хто побачить? От і тут те саме. Без згоди — це п*******я, іноді навіть закону. А не фетиш. I.m.h.o.

Ні, ніхто крім Хазяїна немає право мене принижувати