Я їхала в кабріолеті, з подругою. Наше волосся розвивалося під теплими вітрами. Каліфорнійське сонечко, краєвид і наш настрій були на підйомі. Ми їхали у велике місто, сповнені мріями. На зупинці в придорожньому кафе, вперше за подорож я зловила оцінюючий погляд подруги, що зациклився на моїх ніжках, та тоді я не зважала на це.
Джуді, моя подруга, ще з дитинства. Вона завжди енергійна, розумна, жвава красуня. Її чорняві кудряві локони, миле личко та філігранна фігура, зводила з розуму всіх хлопців в маленькому містечку. Та вона надавала перевагу нашій дружбі. Я була милою рудою дівчинкою. Трохи сором’язною, завжди заздрила подрузі, і вважала її красунею. А я лише її не приваблива подружка. Та потім наші шляхи розійшлись. Я одружилась, і п’ять років жила у великому місті. Шлюб виявися невдалим, через зради чоловіка. Шукаючи спокою повернулась додому. Де і зустріла стару подругу. Вона випромінювала життєрадісність. Джуді зробила блискучу кар‘єру юриста, жила у Лос Анджелесі. Зараз була у відпустці, і ми дивом зустрілись. Вона завзято почала виганяти мою депресію. Тепер ми мчимо по шосе в місто гріхів Лас Вегас. Мене звати Петра. Тепер я вже не та дівчинка підліток, а досить гарна жінка. Та Джуді все ж виглядає як витончена леді. Я досі комплексую поруч з нею