У перекладі з англійського це означає після догляд. Також це обговорення того, що сподобалося, зауваження. Спосіб зрозуміти один одного.


Та чи завжди воно треба? Мабуть так. Особливо це важливо з Верхніми, які хочуть, щоб з ними говорили. І найприкольніше, що з ними зазвичай все чудово. Об'єктивно, в мене були сесії, коли після говорила не я, а Верхній. Це виглядало, щось на кшталт: оце тут я не дотиснув, а тут мені здалося було забагато. І це справді так, бо людина емпат. Він відрізняє не лише типи криків, а різновиди дихання. Немає мені чого говорити, бо він все сам бачив і знав. Та розмова з емпатами - це один зі способів подовжити насолоду для нього і для себе. Обмінялися емоціями, фібрами, близькістю. Ну і так, це спосіб одягнути на чоловіка корону. Чому ні? Якщо я поруч відчуваю себе королевою, то він повинен відчувати себе королем


Є типаж Верхніх, які вважають себе найкращими, а ти - бруд під ногами. Вони не вважають за необхідне, щось обговорювати. Бо хіба може щось піти не так? До таких важко достукатися. Вони завжди поспішають і тікають від розмови. Після кількох не зовсім гарних сесій та спроб поговорити, тікаю я, блокуючи контакти та не пояснюючи причин, бо не почує. На щастя в мене таке було пару разів. Востаннє минулого року.


Тож, давайте говорити один з одним та нічого не приховувати. Якщо не доходить через реакції і відчуття, має дійти через рот. Якось не однозначно звучить