У фетишизмі, особливо у тих, хто пов'язує це з TC, важливу роль відіграє психологія володіння. Для деяких людей речі, які раніше носила жінка, мають особливий еротичний сенс. Це пов’язано з ефектом перенесення – фетишист підсвідомо уявляє, що ця річ усе ще «зберігає» її власницю: її запах, частинки шкіри, виділення на кшталт поту, і.т.д (а отже і жіночих феромонів), її стиль, рухи, навіть часточку її енергії. Навіть усвідомлюючи, що речі були випрані, це не заважає створенню образу, який важливий для завершеного враження. Саме тому, речі з секонд-хенду, зазвичай можуть викликати більше збудження, ніж нові. Адже вони вже мали власницю, торкалися її тіла, увібрали її аромат (уявно чи реально), тощо. Особливо це стосується білизни, панчіх, суконь, бюстгалтерів– тобто речей, які були максимально близько до шкіри, і особливо до статевих органів жінки. За аналогією, це можна порівняти з парфумерним фетишизмом, коли навіть слабкий залишковий запах викликає сильне сексуальне збудження.
Тобто, нова річ – це просто шматок тканини певної форми та призначення. Вона може бути гарною, дорогою, зручною, брендованою, але вона «чиста», без історії. Для більшості людей, особливо жінок, без певних нахилів це буде перевагою – приємно купувати щось нове, особисте, тільки своє, яке ще не було в використанні. Але для фетишиста, (а Олег, на мою думку, є прикладом такого, якщо згадати принаймі фото, з його залежами колгот, в т.ч. й рваних,) головне не матеріал, не ціна, не бренд і не стан речі. Головне – її минуле. Те, що вона була частиною чиєїсь жіночності, а отже додає цієї жіночності до його образу чи навіть в альтер-его. Це і робить річ особливо привабливою. I.m.h.o. Треба заккуглятися- бо повторююсь.
Проте, звісно це всього лише домисли сонної людини щодо Олега. І насправді, в секондах, головним чинником що його приваблює- є дійсно саме ціна, а не "історія".
Мої щирі вибачення, що втрутився, не за адресатом. Просто, дрони літають, а сна -в жодному оці. Тому вирішив поділитися своєю думкою щодо відношення нових речей до вже вживаних, в контексті фетишизму, через призму залишкових знань зі студенческої парти.
Тобто, нова річ – це просто шматок тканини певної форми та призначення. Вона може бути гарною, дорогою, зручною, брендованою, але вона «чиста», без історії. Для більшості людей, особливо жінок, без певних нахилів це буде перевагою – приємно купувати щось нове, особисте, тільки своє, яке ще не було в використанні. Але для фетишиста, (а Олег, на мою думку, є прикладом такого, якщо згадати принаймі фото, з його залежами колгот, в т.ч. й рваних,) головне не матеріал, не ціна, не бренд і не стан речі. Головне – її минуле. Те, що вона була частиною чиєїсь жіночності, а отже додає цієї жіночності до його образу чи навіть в альтер-его. Це і робить річ особливо привабливою. I.m.h.o. Треба заккуглятися- бо повторююсь.
Проте, звісно це всього лише домисли сонної людини щодо Олега. І насправді, в секондах, головним чинником що його приваблює- є дійсно саме ціна, а не "історія".
Мої щирі вибачення, що втрутився, не за адресатом. Просто, дрони літають, а сна -в жодному оці. Тому вирішив поділитися своєю думкою щодо відношення нових речей до вже вживаних, в контексті фетишизму, через призму залишкових знань зі студенческої парти.
Та сплю дуже чутко. Стрільбу чув, звук двигуна теж, але момент збиття, ймовірно, пропустив. Низько літають. Хоча, скоріш за все, таки збили. Ну, то таке. Тим більше, за містом завжди тихо, тому будь-який звук здається гучнішим, ніж у місті. Але що мені скаржитися? Те, що я чую, – це ніщо в порівнянні з тим, через що у значно більшій мірі проходять люди в Харкові, Дніпрі, Херсоні та інших прифронтових містах.
Але до приємного. Щодо "приміряти і не купити"—як припущення, це не варіант. І зараз я не про Майю. Хоча пам'ятаю її пости, не такі вже й старі, де вона соромилася навіть звернутися до продавця. А тепер – йде на прямий конфлікт. В присутності, наскільки я розумію, й інших покупців. Еволюція, як то кажуть, очевидна. Але, вона пані досвідчена- тож сама розбереться. Для деяких людей важливо мати певні речі, що завжди під рукою—щось на кшталт "трофеїв". Це дає відчуття комфорту, впевненості, а інколи – і контролю над власними емоціями. У випадку ж фетишистів такі речі можуть виконувати ще й роль "якоря", який допомагає швидко перемикатися у потрібний стан або підтримувати звичний ритуал.
У виключних випадках - так, сором присутній. Особливо якщо людина відчуває певний внутрішній конфлікт між власними бажаннями та соціальними нормами. Багато хто може боятися нерозуміння чи осуду, навіть якщо раціонально усвідомлює, що нічого поганого в цьому немає.
В той же час, варто не забувати, що фетишизм – це не просто "прихильність до речей", як то у випадку з талісманами чи то улюбленими звичками. У сексологічному сенсі це глибший механізм, де певний об'єкт або дія стають ключовими для отримання збудження. На цьому, напевно, йи зупинюся, бо "Остапа знову понесе".