Телеграм-канал про порку або ж шмагання:
https://t.me/spankingua

Ще одна, як на мене просто неперевершена, історія від прихильниці жорсткого шмагання і чудової дівчини Катерини. Тепер її оповідання у стилі F\m, тож цього разу покарання отримує чоловік.

Фатальний персик.

В робочому чаті фото провисіло лише десять хвилин, а потім Максим зрозумів, що відправив його не туди, і видалив. Це сталося вночі, коли Таня спала, тому вранці вона не одразу зрозуміла, чому колеги так усміхаються, побачивши її. Потім подруга показала зроблений скрин, який тепер гуляв приватними чатами. Таня на фото стояла спиною і якраз знімала панчоху, тож нахилилася, випнувши зад. Під фото був підпис: «Мій персик». Гладенький круглий зад і справді нагадував персик.
Таня густо почервоніла від сорому.
Дорогою додому вона теж була червона, але тепер від злості, бо Максим вкотре сказав:
— Ну, помилився, подумаєш. Я ж видалив. І тобі нема чого соромитися такої краси. Не розумію, чому ти так реагуєш. Тиждень, два — і всі про все забудуть.
Таня кинула на нього недобрий погляд:
— Ну так, це ж не тебе пів компанії сьогодні називало персиком. І не тебе викликали у відділ кадрів нагадати, що хоча на наші стосунки дивляться крізь пальці, романи на роботі заборонені, тому нам краще не нагліти. І! І не тобі, а мені директор сказав ввечері, що вже не так впевнений в майбутньому підвищенні, бо я надто м’яка. Він ще руками так зробив, — вона зобразила руками дві півкулі, — щоб я точно зрозуміла, про що він.
Максим зареготав, але після нового погляду Тані таки посерйознішав — чи вдав, що посерйознішав:
— Ну, хочеш, мене теж так сфотографуй і виклади. От побачиш, я так психувати не буду.
Таня відвернулася.
До дому вона більше не заговорювала. Мовчала і вдома. Тільки, відкривши шафу, довго на щось в ній дивилася. Але перевдягатися демонстративно пішла у ванну.
Коли вона вийшла, Максим спробував перевести все в приємніше русло:
— Чи може, давай я відплачу натурою?
— Що?
— Покажу, як мені шкода і все таке. Що хочеш сьогодні зроблю
— Але ж тобі не шкода.
— То й що?
Таня подивилася на нього і зітхнула:
— Роздягайся. Згода, відплатиш хоч натурою. Але так, як я захочу.
Максим не змусив себе просити двічі. Він був впевнений, що у ліжку Таня швидко забуде про невдалий день і його помилку. На його подив, Таня не роздягалася. Вона вийшла з кімнати і повернулася... зі шнурками?
— Це що? — не зрозумів Максим.
— Шнурки від твоїх черевиків, — спокійно сказала Таня і, підійшовши, несподівано вміло зв’язала йому зап’ястя. — Бо це ти зараз так радо слухаєшся. Я впевнена, що надовго цієї готовності не вистачить.
— Готовності... на що? Я не розумію.
Максим спробував поворушити руками, але в нього не вийшло. Він раптом подумав що, мабуть, дарма роздягнуся.
— Якщо я твій персик, то ти будеш моя вишенька. Я тебе відшльопаю. Бо якщо ти не шкодуєш через зроблене, бо не розумієш, в чому проблема, то пошкодуєш хоча б через те, як боляче отримав по попі.
— По... попі?
Максим від несподіванки сів на ліжко. А Тані ніби тільки цього й чекала. Вона опустилася на коліна і так само швидко й міцно зв’язала йому щиколотки.
— Так. По голій. Як д****а — бо ти саме так і поводишся.
Вона встала і витягла щось з шафи. Максим не вдивлявся, бо він все ще намагався зрозуміти, чи це все насправді. Він спробував звільнитися, але шнурки трималися міцно. Тож лишалося тільки сидіти на ліжку і чекати.
Таня поклала те, що взяла, в сторону, а сама сіла поряд з Максимом і багатозначно поплескала себе по колінах. Він так і лишився сидіти.
— Я відшльопаю тебе суворо, але ти цю прочуханку заслужив до останнього удару. Ясно тобі?
— Я... Таню, вибач, це випадково сталося.
— Не вірю, — холодно сказала Таня. — І повірю, що тобі правда шкода, тільки після покарання. Якщо, звісно, ти не брехав про те, що готовий відплатити і зробиш те, що я хочу.
Максим ніяково подивився на неї:
— А якщо... ну, брехав?
— То з брехуном я зустрічатися не буду, — відрізала Таня. — Обирай.
Обирати тут біло нічого. Важко зітхнувши, Максим ліг Тані на коліна, подумки підбадьорюючи себе: що ж він, не витримає ніжну жіночу долоньку? Вона відведе трохи душу — і вони про все забудуть.
Вона поклала одну ліку руку йому на спину. Максим подумав, що це щоб підбадьорити його, але як тільки відчув легкий натиск, зрозумів: це щоб він не намагався встати. Вузька долонька правої руки лягла на сідницю, і він знову нагадав собі: боляче не буде.
Але його ошпарив несподівано сильний міцний удар, за яким послідував наступний, по другій сідниці. Максим здригнувся від несподіванки і різко втягнув повітря, але видихнув його вже з коротким «Ой», бо рука Тані опустилася знову. Удари сипалися ритмічно, послідовно вони завжди влучали точно в ціль і боліли. Справді боліли, і значно сильніше, ніж він чекав.
Десь через двадцять ударів Максим почав вовтузитися на колінах Тані, напружувати й розслабляти сідниці, а потім намагатися ухилитися. У відповідь Тані повище підняла коліно, зручно виставивши попу Максима, сильніше натиснула йому на спину — і продовжила. Тепер більшість ударів лягали внизу, на те місце, де він сидів, і навіть на верх стегон.
Максим м******і шморгнув носом і стиснув губи. Йому було соромно, що так боляче просто від руки, що його дівчина так легко може зробити так, що йому і справді чим далі, тим більш шкода стає. Правда, поки шкода було переважно себе. Ніби відчувши те, що відбувалося у нього в голові, Таня пришвидшила темп. Максим, який щойно пообіцяв собі, що стерпить все мужньо і мовчки, виявив, що це не так просто. Він тихо мугикав, потім стогнав, потім попри волю став зойкати. Йому здавалося, що попа палає, а Таня все так само невтомно ляскала по ній долонею.
— Ой! Таню! Будь... будь ласка! Боляче!
Вона на мить спинилася, і Максим полегшено подумав, що все скінчилося. Але Таня тільки сказала:
— Добре, що боляче. Надовше запам’ятаєш.
І продовжила виховну роботу. Попа Максима з темно-рожевої поступово ставала червоною. В Тані вже добряче втомилася рука і вона відчувала, як на долоні з’являються маленькі болючі сліди від ударів. Але вперто продовжувала, поки не почула, як Максим тихо схлипує. Він почав викручуватися, але руки й ноги в нього були зв’язані надійно, і втекти він ніяк не міг. Лишалося приймати покарання в неї на колінах. І Таня хотіла зробити так, щоб він запам’ятав це надовго.
— Соромно так отримувати? Боляче? Відчуваєш безсилля, що ти нічого не можеш виправити? — спитала вона, з особливою силою розігріваючи і без того розпечені сідниці Максима. — От і мені так було. Але як ти там сказав? «Подумаєш». Тиждень, два — і сліди зійдуть.
Максим зойкав все голосніше, просив його пробачити і обіцяв, що все зрозумів і що йому щиро шкода.
— Цить, — сказала Таня. — Я потім спитаю, чи тобі шкода. А поки мені це не цікаво. Поки мені цікаво тебе виховувати.
— Таню, будь лаааааска!
Таня спинилася, але тільки на мить, щоб витягнути з кишені чистий носовичок. Вона запхала його в рот Максима. Зойки негайно стали тихіші, але засмикався він активніше.
Таня шльопала його ще хвилин п’ять, а тоді спинилася. Кілька хвилин просто чекала, щоб Максим прийшов до тями і перестав стискати й розтискати сідниці, які й досі пекло. Коли він розслабився, вона сказала:
— З цим розібралися. Тепер поговоримо те, що ти сфотографував мене голу без дозволу, таємно.
Вона взяла з ліжка щітку для одягу, яку дістала з шафи перед початком. Саме вона і наштовхнула Таню на ідею так розібратися з Максимом. Щітка була дерев’яна, досить товста і важка, на довгій ручці — ідеальний засіб покарання, що просто без діла лежить в шафі. Вона притулила щітку до розпеченої попи Максима.
Той злякано озирнувся і щось промугикав в носовичок.
— Треба, треба, — відповіла Таня і підняла щітку вгору.
Максим заволав від першого ж удару, зв’язані руки вчепилися в ковдру, а ноги злетіли до попи. Таня на мить спинилася. Але тільки щоб витягнути одну ногу і покласти її згори вище колін Максима, надійніше фіксуючи його на місці.
Потім вона продовжила: решта ударів були такі ж сильні, як і перший. Вони падали по черзі на праву й ліву сідницю, поступово покриваючи весь простір від верхньої частини сідниць і до верхньої частини стегон. Максим кричав, хоча його крики й глушив носовичок в роті, і, наскільки міг, крутив попою. Навіть шльопання рукою було достатньо суворим, навіть воно ошпарило його. А щітка... здавалося, що це розпечений метал, що раз за разом таврує його. Максиму здавалося, що замість заду в нього два розпечені пульсуючі кулі бордового кольору.
Він крутився зі сторони в сторону, намагаючись якщо не втекти, то хоча б вповільнити покарання, але щітка раз за разом врізалася в тіло. Скоро його щоки були мокрі від сліз, а щітка все далі оглушливо ляскала по попі.
Максим не знав, скільки часу пройшло і не одразу помітив, що все скінчилося. Він плакав на ліжку, а Таня, відклавши щітку, гладила його по темно-червоній попі, і думала, що завтра він, мабуть, працюватиме стоячи.
— А знаєш, — сказала вона. — Я тут подумала, що зроблю так, як ти порадив. Сфотографую і викладу твоє фото теж.
Максим протестуючи промичав щось в носовичок.
— Що-що? — невинно спитала Таня і витягла його з Максимового рота. — Сподіваюся, ти хотів сказати, що тобі дуже шкода і ти зрозумів, як принизливо це було для мене? Але ти все усвідомив і згоден з пропозицією, яку сам і придумав? Чи тобі ще не дуже шкода?..
Вона багатозначно спинила руку на попі, ніби готова продовжити покарання.
Максим переможено похнюпився:
— Мені дуже шкода, — пробурмотів він крізь сльози.
— От і добре, — весело сказала Таня і взяла його телефон.
Так, його — бо і це фото відправляти, а потім видаляти через десять хвилин довелося саме Максиму. За кількістю реакцій-вогників було видно, що і це фото помітила достатня кількість людей.
А через місяць Таня отримала своє підвищення. Бо, як сказав директор, видно, що вона людина, що керуватиме важкою... тобто, твердою рукою.