Я стояв у вікна, і спостерігав за дорогою, у пошуках такого рідного силуету. Ти запізнювалася, я почав нервувати, емоціі в середині почали закипати, навіваючи дурні думки. Аж раптом я спочатку відчув тебе, а потім побачив, від серця відлягло. Ти зайшла у квартиру, і тихо попросила пробачення. Я поглядом запросив до кімнати. Ти швидко роздяглася і стала перед мною на коліна, покірно опуствши голову, відчуваючи свою провину. Я взяв підборіддя рукою...