Доброї ночі, KICHUM!
Є в ньому щось магнетичне — сила, грація, свист, що розтинає повітря, і той миттєвий біль, який змішується з хвилею внутрішнього трепету. Батіг завжди приваблював мене. Його вигляд, енергія, з якою він розсікає простір, і страх, що стискає груди — усе це пробуджує найглибші відчуття.


Я попросив Верхню — спробувати щось нове, саме такий батіг, більше двох метрів, важкий, шкіряний, мов створений для випробування не лише тіла, а й духу.


Коли вона тримала його в руках, я відчував тремтіння. А коли він зірвався в рух — повітря розітнув свист. Кінчик батога, мов язик полум’я, ковзав по моїй шкірі. Було боляче, страшно, збудливо — усе водночас. Порка була недовгою, але кожен удар лишив слід глибше, ніж шкіра.
Я розумів, що Верхня не застосовує занадто сили, але мені вистачило відчути батіг.


Ми обоє залишилися задоволені. Я вдячний Їй — за довіру, силу, і цю зустріч із власним страхом.


Я боюся батога. Але я його люблю.