ПУБЛИЧНЫЕ ЛЮДИ
Bastet
в сети
Шукаю спілкування з однодумцями. Я цікавлюся Темою. Хочу досліджувати та навчатися
СООБЩЕНИЕ
У этого пользователя нет ни одного подарка. Будь первым!
27
Кропивницкий, Украина
Больше информации
Фотографии 5 Все фото
3 Поста
1 Подписано
POSTS REPLIES
Bastet
2 часа назад ссылка

"Слова, які роздягають"

Це починається як звичайна переписка. Без натяків. Без обіцянок. Але в якийсь момент все змінюється. І вже не просто текст — вже дотики між рядками, погляди між літерами, голе бажання між крапками...


Хочеться сказати: «Я не така». Сказати, що мені не подобається, коли пишуть відверте, коли фантазії стають майже порнографією. Але це ж буде неправда. Тому що іноді — хочеться. Іноді — з кимось саме таким — це збуджує.


Ми ніби відчуваємо одне одного крізь екрани. З перших слів розумієш: одного хочеться роздягти, облизати, вдихнути. А іншого навіть уявити голим — не хочеться. Від нього — ні тілесного, ні душевного потягу.


Іноді хтось здається спорідненою душею. Настільки, що в ньому бачиш брата або сестру. Інколи — хижу енергію, яка тягне вглиб бажання.


Добре, коли обом хочеться одного. Але якщо хвилі не збігаються? Якщо одна сторона вже уявляє оральний секс, а друга — відчуває роздратування, тривогу чи ніяковість?


Що сказати тоді?
«Іди до дідька» — різко.
Мовчати — незручно.
Заохочувати — не хочеться.


Можна сказати просто:
«Зупинись у своїх мріях. Я не готова далі».
М’яко. Але чітко. Без образ. І без ілюзій.


Бо нічого ж насправді не сталося. Я вдома. Вдягнена. В безпеці. Але читаючи повідомлення, я ніби заглядаю в чужу фантазію. І там — я вже гола, зв’язана, слухняна. Там уже не я — а його уява.


І знаєш, все було б навіть цікаво…
Якби ще і він сам у тих фантазіях був смачний.
Читать дальше
+4
0
Bastet
17 часов назад ссылка

Я сюди не за бездумною покорою.

Після багатьох спроб знайти партнера я, здається, зупинилась. Не втомилась — просто залишила надію. Надії збавтесь, як сюди ступили — так і я.


Я більше не шукаю. Не прагну. Не чекаю. Хочу просто живого спілкування. Без тиску, без вимог, без хворобливих очікувань.


До дідька тих "домів", які навіть мого імені не запитали, але вже чекають покори. Я ж ще не бачила тебе. Як я можу довіряти?


Навіть відьма, перш ніж продати душу, викликає демона, говорить із ним, підписує контракт. А тут — "встань на коліна" в перших же повідомленнях. Смішно. І сумно.


Я не роль. Я людина. Якщо ти це не відчуваєш — нам точно не по дорозі.
Читать дальше
+13
37
Bastet
2 дня назад ссылка

На межі невідомого — шукаю того, хто не боїться глибини

Я — на початку. Ще не зробила жодного кроку, але вже давно чую поклик. Не тіла — а чогось глибшого. Мене не цікавить шоу чи відтворення сцен. Мені цікава правда. Інтимна, тиха, повільна. Та, що ламає стіни всередині.


Я шукаю не просто досвідченого — а уважного. Чоловіка, який розуміє, що перший дотик починається з погляду. Що настанови — це не демонстрація сили, а відповідальність. Що страх може бути не ворогом, а ключем.


Я не знаю, ким я є в цій грі. Але точно знаю — це не гра для мене. Це шлях. І я готова довіритися тому, хто не поспішає, хто вміє слухати — не лише вухами, а всім тілом і серцем.


Якщо ти читаєш це — і відчуваєш не хіть, а відгук — напиши мені.
Читать дальше
+5
0
СООБЩЕНИЕ
Bastet
в сети
Шукаю спілкування з однодумцями. Я цікавлюся Темою. Хочу досліджувати та навчатися
У этого пользователя нет ни одного подарка. Будь первым!
27
Кропивницкий, Украина
Больше информации
Фотографии 5 Все фото
3 Поста
1 Подписано
POSTS REPLIES
Bastet
2 часа назад ссылка

"Слова, які роздягають"

Це починається як звичайна переписка. Без натяків. Без обіцянок. Але в якийсь момент все змінюється. І вже не просто текст — вже дотики між рядками, погляди між літерами, голе бажання між крапками...


Хочеться сказати: «Я не така». Сказати, що мені не подобається, коли пишуть відверте, коли фантазії стають майже порнографією. Але це ж буде неправда. Тому що іноді — хочеться. Іноді — з кимось саме таким — це збуджує.


Ми ніби відчуваємо одне одного крізь екрани. З перших слів розумієш: одного хочеться роздягти, облизати, вдихнути. А іншого навіть уявити голим — не хочеться. Від нього — ні тілесного, ні душевного потягу.


Іноді хтось здається спорідненою душею. Настільки, що в ньому бачиш брата або сестру. Інколи — хижу енергію, яка тягне вглиб бажання.


Добре, коли обом хочеться одного. Але якщо хвилі не збігаються? Якщо одна сторона вже уявляє оральний секс, а друга — відчуває роздратування, тривогу чи ніяковість?


Що сказати тоді?
«Іди до дідька» — різко.
Мовчати — незручно.
Заохочувати — не хочеться.


Можна сказати просто:
«Зупинись у своїх мріях. Я не готова далі».
М’яко. Але чітко. Без образ. І без ілюзій.


Бо нічого ж насправді не сталося. Я вдома. Вдягнена. В безпеці. Але читаючи повідомлення, я ніби заглядаю в чужу фантазію. І там — я вже гола, зв’язана, слухняна. Там уже не я — а його уява.


І знаєш, все було б навіть цікаво…
Якби ще і він сам у тих фантазіях був смачний.
Читать дальше
+4
0
Bastet
17 часов назад ссылка

Я сюди не за бездумною покорою.

Після багатьох спроб знайти партнера я, здається, зупинилась. Не втомилась — просто залишила надію. Надії збавтесь, як сюди ступили — так і я.


Я більше не шукаю. Не прагну. Не чекаю. Хочу просто живого спілкування. Без тиску, без вимог, без хворобливих очікувань.


До дідька тих "домів", які навіть мого імені не запитали, але вже чекають покори. Я ж ще не бачила тебе. Як я можу довіряти?


Навіть відьма, перш ніж продати душу, викликає демона, говорить із ним, підписує контракт. А тут — "встань на коліна" в перших же повідомленнях. Смішно. І сумно.


Я не роль. Я людина. Якщо ти це не відчуваєш — нам точно не по дорозі.
Читать дальше
+13
37
Bastet
2 дня назад ссылка

На межі невідомого — шукаю того, хто не боїться глибини

Я — на початку. Ще не зробила жодного кроку, але вже давно чую поклик. Не тіла — а чогось глибшого. Мене не цікавить шоу чи відтворення сцен. Мені цікава правда. Інтимна, тиха, повільна. Та, що ламає стіни всередині.


Я шукаю не просто досвідченого — а уважного. Чоловіка, який розуміє, що перший дотик починається з погляду. Що настанови — це не демонстрація сили, а відповідальність. Що страх може бути не ворогом, а ключем.


Я не знаю, ким я є в цій грі. Але точно знаю — це не гра для мене. Це шлях. І я готова довіритися тому, хто не поспішає, хто вміє слухати — не лише вухами, а всім тілом і серцем.


Якщо ти читаєш це — і відчуваєш не хіть, а відгук — напиши мені.
Читать дальше
+5
0