Стаючи знерухомленим, безпорадним і беззахисним, Нижня передає владу над собою, а водночас і відповідальність за свій стан. Настрій, який створює Верхній, звільняє і повертає Нижню в стан дитячої безтурботності і невинності, а Верхній входить у роль наставника, насолоджуючись можливістю проявити себе у цьому.


З усвідомленням своєї безпорадності у Нижньої знімаються обмежувачі сексуальності, вона приймає те, що відбувається, прислухається до тонких і глибоких відчуттів свого тіла, реагує на дотики. Коли її увага зосереджується на тілі, приходить відчуття раніше недоступного та майже забороненого.


Зняття відповідальності дозволяє забути про поняття пристойності-непристойності, соціальні умовності, комплекси та забобони, закладені вихованням, рамками моралі та моральності, прийнятими у суспільстві.


У традиційних обв'язках сексуальність посилюється акцентами на грудях і геніталіях. Підкреслена пасивність, покірність, підпорядкованість спричиняє гостре відчуття власної сексуальності. Верхній, який робить обв'язку, отримує можливість тісної взаємодії з Нижньою, віддавати і при цьому бути володарем, піклуватися при цьому відчуваючи себе всесильним. Привабливість, чуттєвість і сексуальність Нижньої належать йому, і він може розпорядитися ними за своїм бажанням.


Ось кілька факторів, що створюють перешкоди для таких практик:
1. Нелюбов Нижньої до власного тіла, приниження та сором від виду свого тіла, оголеного та беззахисного.
У даному випадку практики зв'язування навчать прощати тілу те, що воно не вписується в загальноприйняті стандарти краси, але лише тоді, коли Нижня буде готова навчитися прощати. Верхньому варто пояснити Нижній, що він не став би так уважно й уперто трудитися над мотузкою і тілом, якби не милувався, розглядаючи із задоволенням свій твір, якби він був йому неприємним. Швидше за все він прикрив би негарне тіло, а не показував би його красу, підкреслюючи обв'язкою.
2. Страх, спричинений негативним досвідом та/або недостатньою довірою до партнера, нездатність віддавати контроль, підкорятися та спокійно переживати стан безпорадності, коли хтось може робити щось з нею та за неї, хай навіть із дотриманням принципів ДБР; невміння приймати дари, сприймати інших як вони є, розглядати їх крізь власну призму, прагнення переробити всіх під себе.
У цьому випадку необхідно з усією делікатністю і без найменшого тиску і поспіху, обережно і повільно розпочати практику із вільних (нещільних) обв'язок, поступово переходячи до фіксацій, з яких легко звільнитися самостійно. Дуже ефективним є розмова з Верхнім перед практикою. Якщо невдоволення Нижньою своїм тілом чи проблема довіри-підпорядкування-страху надто сильні, оскільки процес може викликати нестерпне приниження, загострене безпорадністю, вилитися в істерику, панічний стан, нервовий зрив, таку практику не слід робити або варто відкласти, доки не буде знято цей психологічний бар'єр.
3. Зайва рухливість, непосидючість, відсутність схильності до пасивності, споглядальності та спокою за своїм темпераментом.
У такому разі активну та енергійну Нижню складно навчитися бути відомою. Практика перетворюється на спортивне змагання з Верхнім, коли Нижня заважає робити обв'язку і намагається виплутатися з бондажу. Такій Нижній нудно перебувати без руху - лежати, сидіти, висіти, також вона може соромитися увійти в роль Нижньої, ховаючи незручність за грою чи супротивом. При взаємному бажанні «перевиховати і перевиховатись», все ж таки можливо, потрібно навчити Нижню входити в стан спокою, розслабленості, вмінню «відпускати» і відключатися від повсякденної гонки життя, розвинути здатність до концентрації.


У кожному з факторів, такі практики позитивно вплинуть на Нижню, вузли на тілі розв'яжуть «вузли» в голові, допоможуть полюбити своє тіло, розкріпачитися і пізнати те саме відчуття невагомості в руках Верхнього.