ПУБЛІЧНІ ЛЮДИ
Майя Verified photo
Був в мережі 22 хвилини тому
Неважно кто Ты? Верх или Низ, БДСМ https://t.me/+KiDgU2ADToA1YTBi или Женщина, Транс Леди, Сисси


https://t.me/+KiDgU2ADToA1YTBiв
Київ, Україна
Більше інформації
1045 Дописів
69 Читачів
POSTS REPLIES
Майя
29 хвилин тому посилання

Монолог. “По феншую”

Хм… Чогось не вистачає.
Ні, не кави. Не музики. Не людей навколо.
Чогось глибшого. Відчуттів. Емоцій.


Іду в місто. Джинси обтягують стегна, лягають на тіло, як другий шар шкіри. Мені це подобається. Низ отримує задоволення. А верх?
Чому він залишається осторонь? Так несправедливо.


Іноді я вдягаю бюстгальтер під звичний одяг — відчуваю його тиск, форму, навіть ніжне нагадування про себе. Але то — не зовсім те.
Є один топ. Особливий. Він ніби створений не просто для тіла — для шкіри, для бажання, для гри.
Коли вдягаю його — з’являється хвиля. Вона починається зсередини й виходить назовні, збуджує кожен дотик тканини.


Поверх нього — светр, куртка. І я готова. Виходжу в місто. Тепер усе по феншую.
Тіло вдягнене, але не тільки. Воно відчуває. Воно живе.


Цікаво, а є серед вас ті, хто теж грає з одягом? Хлопці, хлопчики — ті, хто йде в місто не просто в джинсах і куртці, а в чомусь, що дарує задоволення.
Не лише виглядом, а самим фактом дотику.


Бо ми — не просто вдягаємося. Ми одягаємо емоцію.
Читати далі
0
0
Майя
14 годин тому посилання
+2
6
Майя
19 годин тому посилання

Закритий простір для нижнього.

Де я? — промовив його внутрішній голос.
Темрява…
На днях спілкувався з чоловіком (не тематик).
Вияснилося, що він боїться замкнутого простору.
Спочатку мені здавалося, що він жартує.
Насправді ні.
Ліфтом не користується, хоча живе на сьомому поверсі.
Дійсно, клаустрофобія — це серйозний тривожний розлад, при якому людина відчуває паніку в замкнених просторах. Такі переживання — не про гру, а про справжній біль і страх.


У БДСМ-сценаріях елементи обмеження руху, сенсорної депривації або ізоляції (як, наприклад, закриття в тісному просторі) можуть використовуватись для посилення підпорядкованості чи відчуття контролю. Але дуже важливо розрізняти:
1. Бажані практики — ті, які збуджують, згоджені й безпечні.
2. Тригери — ті, що можуть викликати панічні атаки, травму чи серйозний психологічний дискомфорт.


Тому досвідчені Верхні (домінанти) завжди проводять детальне обговорення меж до практик. Якщо нижній має клаустрофобію — будь-яке “зачинення” виключається або відбувається лише в контрольованих формах, за повною згодою, з можливістю негайної зупинки (safe word чи сигнал).
Верхні та нижні, подобається така практика?
Читати далі
+2
2
Майя
22 години тому посилання

Уявляю собі, як…

+8
5
Майя
2 дні тому посилання
+7
0
Майя
2 дні тому посилання

Жіночий образ та фемінізація чоловіка та нижнього.

Читати далі
+8
9
Майя
3 дні тому посилання

Здивувало.

+8
4
Майя
3 дні тому посилання

Відчуття дощу

Учора потрапив під дощ. Спочатку — ледь вловимі краплі, легкий подих води на шкірі. Потім — усе більші, впевненіші. Вони торкалися тіла, ніби вперше, лагідно, але рішуче.


Я зупинився. Відчуття — дивовижне. Вода ніби огортала зсередини. Кожен крок — як занурення в спокій. Здавалося, ноги стають важчими, але не з втоми — а від приємного тягаря дощу, що втягував у себе.
Наче хто мотузкою звʼязує ноги.


Шкода було, що я їхав у місто. Не хотілося приходити повністю мокрим. Трохи постояв під дощем — як символічне купання. Потім зайшов у ТЦ.


Але в інший раз, коли дощ буде теплим — бажано влітку, щоб не застудитися — я дам собі волю. Хочу пройтися під дощем повністю. Хочу відчути, як вода просочує джинси, як тіло дихає під мокрою тканиною.


Колись я не любив цього — коли носив чоловічі джинси. А зараз усе змінилося. Жіночі джинси відкрили зовсім інші відчуття.


P.S. Це не означає, що я тепер завжди шукатиму дощу. Але інколи — так, буду експериментувати. Можливо, вистачить одного разу. А може, ні. Час покаже.
Читати далі
+5
6
Майя
4 дні тому посилання

Адам і Єва.

Навіщо Єва вкусила заборонений п**д, спокушена змієм, та поділилася плодом з Адамом?
Тепер чоловіки заздрять жіночому одягу на жінках.
Є категорія чоловіків, які з великим задоволенням вдягають жіночий одяг.
Мабуть, це натяк на те, що після пізнання сорому (коли вони побачили, що вони нагі) питання зовнішнього вигляду стало важливим — і тепер це впливає на всіх.
Висновок:
1. Не уявляю собі оголених людей в світі, якби так сталося.
2. Я вдячний Єві та Адаму.
Завдяки їм я відчув різницю між чоловічим та жіночим одягом.
Читати далі
+2
18
Майя
4 дні тому посилання

Останній штрих.

Що зі мною?.. Темрява.
На очі — чорна пов’язка.
Відчуваєш холод ланцюгів на зап’ястях і щиколотках, їхню важкість, тишу, що стискає. Силу, що не потребує слів.


Даю тобі шанс, — мовила Верхня. Її голос був спокійним, владним. — Якщо зможеш звільнити хоча б руку чи ногу… я здійсню твоє бажання. Те, про яке мрієш уже рік, але не зміг заслужити.
Її слова зачепили. Але ще більше усвідомлення: ти сильний. Ти можеш довести це собі.
Починай, — мовила вона, ледь торкнувшись долонею в повітрі.


Ланцюги заговорили першими. Металевий скрегіт порушив тишу. Ти напружився. Піт виступив на тілі. Але як не намагався — нічого. Вони тримали міцно.


Верхня спостерігала, сидячи на дивані, спокійна, виважена.
Добре, я залишу тебе на деякий час.Її кроки затихли.


Тиша повернулась. Ти пробував знову і знову. Безуспішно.
Ланцюги не здавалися. Вся кімната дзвеніла від твого зусилля.
А потім — тиша знову порушилась. Хтось увійшов. Але де звук каблуків?.. Верхня навмисне зняла взуття. Щоб ти не знав, з якого боку вона наблизиться.


Ти стояв прикований — донизу й догори водночас.
Відчув подих. Близько.
Не зміг звільнити? — спитала.


Ні… — тихо відповів.
Бідний мій, — лагідно промовила.
Її долоня ковзнула по твоєму тілу і напруга раптом розчинилась.
Так приємно. Лагідність, ніжність. Ще мить — і ти муркатимеш, як кіт.


Але раптово — тисяча голок. Її кігті пройшлись по торсу. І пальці, що міцно здавили сосок. Тихий стогін і тиша знову.
Потім — удар. Ротанг.
Ти не помилився.
Удар ще. І ще.
Інтенсивніше.


Твоє тіло говорило. Не шкіра —душа. Вона стогнала. Щиро. Без маски.
Порка стала ритуалом. Камертоном твого нутра.
Ланцюги більше не тиснули. Не було холоду. Не було ваги.
Ти — вільний.


Ти більше не тут. Інший світ. Інша глибина.
Верхня це відчувала. Її насолода в твоїх емоціях.


Порка завершилась. Вона підійшла й обняла тебе.
Відпочинь. Я скоро повернусь.


Коли вона повернулась, дупа твоя була червона, ніби знак: це було по-справжньому.
Їй сподобалось. Але щось залишилось незавершеним.


Що саме — залишиться між вами.


Вона зняла пов’язку з очей. Звільнила тебе від металу.
Ти став на коліна.


Дякую, — щиро мовив.


Ти сильний. Мужній. Впевнений. І тобі не соромно стояти на колінах перед своєю Богинею.


Це була вистава. Але справжня. Кожен — у своїй ролі.
До наступної зустрічі, — мовила Верхня.


Так, — тихо відповів ти.
Читати далі
0
0
Майя Verified photo
Був в мережі 22 хвилини тому
Неважно кто Ты? Верх или Низ, БДСМ https://t.me/+KiDgU2ADToA1YTBi или Женщина, Транс Леди, Сисси


https://t.me/+KiDgU2ADToA1YTBiв
Київ, Україна
Більше інформації
1045 Дописів
69 Читачів
POSTS REPLIES
Майя
29 хвилин тому посилання

Монолог. “По феншую”

Хм… Чогось не вистачає.
Ні, не кави. Не музики. Не людей навколо.
Чогось глибшого. Відчуттів. Емоцій.


Іду в місто. Джинси обтягують стегна, лягають на тіло, як другий шар шкіри. Мені це подобається. Низ отримує задоволення. А верх?
Чому він залишається осторонь? Так несправедливо.


Іноді я вдягаю бюстгальтер під звичний одяг — відчуваю його тиск, форму, навіть ніжне нагадування про себе. Але то — не зовсім те.
Є один топ. Особливий. Він ніби створений не просто для тіла — для шкіри, для бажання, для гри.
Коли вдягаю його — з’являється хвиля. Вона починається зсередини й виходить назовні, збуджує кожен дотик тканини.


Поверх нього — светр, куртка. І я готова. Виходжу в місто. Тепер усе по феншую.
Тіло вдягнене, але не тільки. Воно відчуває. Воно живе.


Цікаво, а є серед вас ті, хто теж грає з одягом? Хлопці, хлопчики — ті, хто йде в місто не просто в джинсах і куртці, а в чомусь, що дарує задоволення.
Не лише виглядом, а самим фактом дотику.


Бо ми — не просто вдягаємося. Ми одягаємо емоцію.
Читати далі
0
0
Майя
14 годин тому посилання
+2
6
Майя
19 годин тому посилання

Закритий простір для нижнього.

Де я? — промовив його внутрішній голос.
Темрява…
На днях спілкувався з чоловіком (не тематик).
Вияснилося, що він боїться замкнутого простору.
Спочатку мені здавалося, що він жартує.
Насправді ні.
Ліфтом не користується, хоча живе на сьомому поверсі.
Дійсно, клаустрофобія — це серйозний тривожний розлад, при якому людина відчуває паніку в замкнених просторах. Такі переживання — не про гру, а про справжній біль і страх.


У БДСМ-сценаріях елементи обмеження руху, сенсорної депривації або ізоляції (як, наприклад, закриття в тісному просторі) можуть використовуватись для посилення підпорядкованості чи відчуття контролю. Але дуже важливо розрізняти:
1. Бажані практики — ті, які збуджують, згоджені й безпечні.
2. Тригери — ті, що можуть викликати панічні атаки, травму чи серйозний психологічний дискомфорт.


Тому досвідчені Верхні (домінанти) завжди проводять детальне обговорення меж до практик. Якщо нижній має клаустрофобію — будь-яке “зачинення” виключається або відбувається лише в контрольованих формах, за повною згодою, з можливістю негайної зупинки (safe word чи сигнал).
Верхні та нижні, подобається така практика?
Читати далі
+2
2
Майя
22 години тому посилання

Уявляю собі, як…

+8
5
Майя
2 дні тому посилання
+7
0
Майя
2 дні тому посилання

Жіночий образ та фемінізація чоловіка та нижнього.

Читати далі
+8
9
Майя
3 дні тому посилання

Здивувало.

+8
4
Майя
3 дні тому посилання

Відчуття дощу

Учора потрапив під дощ. Спочатку — ледь вловимі краплі, легкий подих води на шкірі. Потім — усе більші, впевненіші. Вони торкалися тіла, ніби вперше, лагідно, але рішуче.


Я зупинився. Відчуття — дивовижне. Вода ніби огортала зсередини. Кожен крок — як занурення в спокій. Здавалося, ноги стають важчими, але не з втоми — а від приємного тягаря дощу, що втягував у себе.
Наче хто мотузкою звʼязує ноги.


Шкода було, що я їхав у місто. Не хотілося приходити повністю мокрим. Трохи постояв під дощем — як символічне купання. Потім зайшов у ТЦ.


Але в інший раз, коли дощ буде теплим — бажано влітку, щоб не застудитися — я дам собі волю. Хочу пройтися під дощем повністю. Хочу відчути, як вода просочує джинси, як тіло дихає під мокрою тканиною.


Колись я не любив цього — коли носив чоловічі джинси. А зараз усе змінилося. Жіночі джинси відкрили зовсім інші відчуття.


P.S. Це не означає, що я тепер завжди шукатиму дощу. Але інколи — так, буду експериментувати. Можливо, вистачить одного разу. А може, ні. Час покаже.
Читати далі
+5
6
Майя
4 дні тому посилання

Адам і Єва.

Навіщо Єва вкусила заборонений п**д, спокушена змієм, та поділилася плодом з Адамом?
Тепер чоловіки заздрять жіночому одягу на жінках.
Є категорія чоловіків, які з великим задоволенням вдягають жіночий одяг.
Мабуть, це натяк на те, що після пізнання сорому (коли вони побачили, що вони нагі) питання зовнішнього вигляду стало важливим — і тепер це впливає на всіх.
Висновок:
1. Не уявляю собі оголених людей в світі, якби так сталося.
2. Я вдячний Єві та Адаму.
Завдяки їм я відчув різницю між чоловічим та жіночим одягом.
Читати далі
+2
18
Майя
4 дні тому посилання

Останній штрих.

Що зі мною?.. Темрява.
На очі — чорна пов’язка.
Відчуваєш холод ланцюгів на зап’ястях і щиколотках, їхню важкість, тишу, що стискає. Силу, що не потребує слів.


Даю тобі шанс, — мовила Верхня. Її голос був спокійним, владним. — Якщо зможеш звільнити хоча б руку чи ногу… я здійсню твоє бажання. Те, про яке мрієш уже рік, але не зміг заслужити.
Її слова зачепили. Але ще більше усвідомлення: ти сильний. Ти можеш довести це собі.
Починай, — мовила вона, ледь торкнувшись долонею в повітрі.


Ланцюги заговорили першими. Металевий скрегіт порушив тишу. Ти напружився. Піт виступив на тілі. Але як не намагався — нічого. Вони тримали міцно.


Верхня спостерігала, сидячи на дивані, спокійна, виважена.
Добре, я залишу тебе на деякий час.Її кроки затихли.


Тиша повернулась. Ти пробував знову і знову. Безуспішно.
Ланцюги не здавалися. Вся кімната дзвеніла від твого зусилля.
А потім — тиша знову порушилась. Хтось увійшов. Але де звук каблуків?.. Верхня навмисне зняла взуття. Щоб ти не знав, з якого боку вона наблизиться.


Ти стояв прикований — донизу й догори водночас.
Відчув подих. Близько.
Не зміг звільнити? — спитала.


Ні… — тихо відповів.
Бідний мій, — лагідно промовила.
Її долоня ковзнула по твоєму тілу і напруга раптом розчинилась.
Так приємно. Лагідність, ніжність. Ще мить — і ти муркатимеш, як кіт.


Але раптово — тисяча голок. Її кігті пройшлись по торсу. І пальці, що міцно здавили сосок. Тихий стогін і тиша знову.
Потім — удар. Ротанг.
Ти не помилився.
Удар ще. І ще.
Інтенсивніше.


Твоє тіло говорило. Не шкіра —душа. Вона стогнала. Щиро. Без маски.
Порка стала ритуалом. Камертоном твого нутра.
Ланцюги більше не тиснули. Не було холоду. Не було ваги.
Ти — вільний.


Ти більше не тут. Інший світ. Інша глибина.
Верхня це відчувала. Її насолода в твоїх емоціях.


Порка завершилась. Вона підійшла й обняла тебе.
Відпочинь. Я скоро повернусь.


Коли вона повернулась, дупа твоя була червона, ніби знак: це було по-справжньому.
Їй сподобалось. Але щось залишилось незавершеним.


Що саме — залишиться між вами.


Вона зняла пов’язку з очей. Звільнила тебе від металу.
Ти став на коліна.


Дякую, — щиро мовив.


Ти сильний. Мужній. Впевнений. І тобі не соромно стояти на колінах перед своєю Богинею.


Це була вистава. Але справжня. Кожен — у своїй ролі.
До наступної зустрічі, — мовила Верхня.


Так, — тихо відповів ти.
Читати далі
0
0