Познайомилася з цим напрямком, навіть не знаючи, як це називається. На той час я зустрічалася зі своїм першим Верхнім. Перші три сесії ми детально обговорювали. Прописували сценарії та щось планували.


Розумію чоловіка, бо в мене на той час взагалі не було ніякого досвіду і про тему я знала зовсім небагато. Тож він боявся мене злякати, та й сама на той час не знала, що може тригернути.


Так от, після трьох сесій, коли настав час обговорення наступної, він сказав, що більше обговорювати нічого не буде, і сценаріїв більше також не буде. Мені було страшно, але я погодилася, бо все ж таки вже трохи знала людину.


Як не дивно, але цей формат мені дуже сподобався. Зокрема через той страх. Ні, це не те відчуття, від якого трясуться колінки і нудить. Це дуже збудливий страх.
З того часу він взагалі мене не попереджав про те, що буде на сесії. Він забирав мене на машині і ми кудись їхали. Я навіть не знала куди і що буде відбуватися.


Вважаю, що це дуже позитивний досвід, який вплинув на моє подальше тематичне життя. Це дозволило мені зрозуміти, як саме бачу сесії і що отримую задоволення від відсутності того самого задоволення. Хоча звучить насправді дуже абсурдно


Звичайно, що на сесії могли бути як приємні, так і не дуже приємні практики для мене. Це зовсім не виглядало, як задоволення моїх потреб або відпрацювання якогось списку обов'язкових практик. В мене були лише табу, все інше могло відбуватися на сесії.


Бо останнім часом мене дуже дивують дописи, що нижні можуть викочувати певний перелік обов'язкових практик. Це вже не Верхній, а якийсь тамада, який зобов'язаний розважати і дарувати виключно позитивні емоції.


P.s. в мене сьогодні гарний вечір