Майя, дякую тобі за відповідь.
Я повністю згоден: дитині дуже важливо відчувати підтримку вдома. Це базова річ.:Без цього — вона може зламатися, замкнутися або просто піти туди, де її “приймуть”, хай навіть ці люди й не завжди щиро зацікавлені в її добробуті. Тут у мене сумнівів немає. Але от де у мене виникають питання — це в оцінці того, що саме є “підтримкою”, а що — передчасним схваленням небезпечного рішення.Дивись. Хоч і банальний, але все ж таки приклад. Коли д****а каже: «Я — дівчинка в тілі хлопчика» — суспільство , принаймі його ліберальна частина, зараз очікує від батьків автоматичної підтримки. Мовляв, прийми, зрозумій, підтримай. Інша — ти монстр, ти не любиш свою дитину, якщо дозволяєш їй піти на такий крок.
А тепер трохи уяви, ця ж д****а каже: «Тато, мамо, я хочу курити траву, бо мені так легше справлятись із собою, і зрозуміти хто я». І тут уже батьки зобов’язані бути суворими. Бо це, бач, шкідливо, це впливає на мозок, на психіку, це ризик. Тому, власне в мене виникає питання: а операція з видалення грудей — це не ризик? А гормональні п*******и з довічним прийомом — це не втручання в психіку і тіло? Чому ти ,та й частина такого суспільства вважаєте що зміна гендеру — це апріорі краще, ніж сигарета чи косяк? Наголошую, це банальний але все ж таки приклад. Бо якщо вже чесно, то медикаментозна і хірургічна зміна тіла — це серйозніше, складніше і часто незворотніше, ніж разовий експеримент з травою. І ми ведемо мову не про дорослу людину, а про підлітка, який ще не розібрався, хто він узагалі. Чи не здається тобі, що подвійні стандарти , а по іншому це не назвати, кричать тут голосніше за логіку? Усе, що ми не розуміємо — не завжди зло. І все, що зараз модне — не обов’язково добро.
Тобто, якщо ми врешті-решт керуємось логікою захистити дитину від шкідливого впливу, то чому в одному випадку ми все забороняємо, а в іншому — навпаки, підтримуємо без критичних питань?

Мені здається, дуже важливо, щоб підтримка не перетворювалась на схвалення будь-чого.Підтримувати — це означає бути поруч. Але бути поруч — не означає мовчки погоджуватись на будь-який крок, навіть небезпечний.Бо д****а — все ще д****а. І в деяких речах їй потрібна не свобода, а захист. Я не заперечую щодо досвіду тих, хто дійсно з дитинства розумів, що живе “не у своєму тілі”. Але я кажу про те, що рішення з незворотними наслідками мають ухвалюватися дуже обережно — з повною інформацією, підтримкою фахівців, з усвідомленням ризиків, тощо.
Бо любов до д****и, як на мене, це не тільки прийняття. Це ще й відповідальність. Навіть якщо іноді вона виглядає як сурове «не згоден». I.m.h.o.