Добрий день, KICHUM!
Ви справжній поет-письменник!
Талановита людина!
Можливо, колись напишете свої мемуари про БДСМ?
Я перший куплю вашу книгу.
“Там, де біль — це правда,
А шепіт — мов наказ,
Я був не героєм,
А відлунням без мас…”
«У кайданах натхнення» або «Межі дозволеного: історії з темного боку шовку». І обов’язково — з автографом на першій сторінці.
Ви справжній поет-письменник!
Талановита людина!
Можливо, колись напишете свої мемуари про БДСМ?
Я перший куплю вашу книгу.
“Там, де біль — це правда,
А шепіт — мов наказ,
Я був не героєм,
А відлунням без мас…”
«У кайданах натхнення» або «Межі дозволеного: історії з темного боку шовку». І обов’язково — з автографом на першій сторінці.
Їй було сім — або двадцять сім, бо в Сфері час існував лише у формі кольору. В той день — колір був сливово-тривожний. Майя сиділа під столом у бабусиній кухні, серед ароматів перцю, молока і старих речень, що вже ні до кого не зверталися. Її пальці обережно торкались порваного килима, немов шукали пароль до реальності.
Тоді увійшла Вона — Тітка Безіменна. Вона пахла далекою поїздкою і плітками, що забули бути веселими. Присіла біля Майї, поклала...
Читати далі
Тоді увійшла Вона — Тітка Безіменна. Вона пахла далекою поїздкою і плітками, що забули бути веселими. Присіла біля Майї, поклала...